Перші ознаки хвороби
Роман та Люба мешкають у Львові – вони познайомилися, коли обоє працювали на великому телевізійному підприємстві. У молодих все складалося добре: заробляли достатньо, швидко отримали квартиру. Коли у них народилася дитина, дали їй чудове ім’я — Зорянка. Вона справді зростала, як та зіронька. Усі її любили, тішилися нею. У перші три роки дитина нічим не відрізнялася від своїх однолітків. Більше того, вже у два роки вона навчилася читати по складах, уміла рахувати, бралася малювати. Хоча закінчити малюнок, як і кожній дитині у цьому віці, бракувало терпіння.
Ми хотіли би звернутися до всіх людей доброї волі з проханням про допомогу для хворої дівчинки, 11-річної Зорянки Пророк зі Львова і її батьків – Романа і Люби.
У житті Зорянки немає друзів, книжок, улюблених телесеріалів. У цьому винна важка і рідкісна хвороба, котра не дозволяє спокійно жити як самій дитині, так і її батькам. Хтось з них повинен постійно перебувати у кількох кроках від дівчинки, тому що в неї у будь-який момент може початись напад істерії, вона почне бити посуд, перекидати меблі, а коли напад минає, вона присоромлено перепрошує (...). Щоденно Зорянка отримує величезні дози заспокійливих. І так триває вже кілька років.
(із статті про хворобу Зорянки, надрукованої у тижневику «Дзеркало тижня» 13.07.2007 )
У лісі, що за однією з околиць Львова, часто можна побачити дівчинку років дев’яти, яка прогулюється тут із мамою чи татом. Для Зорянки (так звати дівчинку) — це єдине місце, де їй дозволено вільно гуляти. Подалі від людей. Хоча коли минають напади хвороби, вона буває цілком нормальною дитиною.
У житті Зорянки немає ні друзів, ні книжок, ні улюблених телесеріалів. У всьому винна важка і рідкісна хвороба, що не дає вільно жити ні самій дівчинці, ні її батькам. Хтось із них постійно має перебувати у кількох кроках від дитини. Адже вона без будь-яких причин може раптом забитися в істериці, почати бити посуд, перевертати меблі, навіть ударити матір. А отямившись, просить пробачення: «Мамо, я не хотіла тебе вдарити». Щоденно Зорянці дають величезні дози заспокійливих ліків. І так упродовж кількох років…
(стаття )
